Війна, стреси, проблеми,… — ніщо не забере у нас любов. Бо вона долає все. Короткого роману в нас не буде, Роман потрібно довго смакувати, Я не боюсь того, Що скажуть люди Бо ЖИТИ хочу Замість «виживати». Якщо ж в житті ти спринтер, А не стайер, І все пройдЕ, і швидко, і яскраво, Я відчуттів таких…
Душа желает быть счастливой, А Небо просит быть святой, А за окном рассвет игривый Кричит: «Куда же ты? Постой!» А я от святости сбежала, Не в ночь, а в утро! Вот дела! Душа желала быть счастливой, остановится Не смогла И убежала прямо к счастью, По снегу, утром, босиком! Как можно в «святости» остаться, И прикрывать…
І знову моя співтворчість із ШІ на тему чарівного вірша Євтушенка: Ты победила тем, что не моя… Перемогла ти тим, що не моя, Що не зігріта світлом моїх слів, Що ніч, де я — лиш тінь, а ти — зоря, Розділена межею двох світів. Перемогла ти тим, що не моя, Що вже твій голос став…
Дай мені руку, коханий мій, Разом ми сильні, як цілий світ. Хай наші мрії летять у вирій, Світлом торкаючи кожну мить. Тепло долонь і погляду ніжність, Радість у серці, мов перший сніг. З нами весна і палка безмежність, З нами весь Всесвіт, любов і сміх. Разом із сонцем вставаймо ранком, Разом зустрінемо ніч, і день.…
Зима прийшла, до серця пригорнула, — «Не бійся, я тебе не заморожу», Сніжком біленьким легко сипонула, Сказала: «Ми ще, друже, переможем!» Tamara Pushkarova Tamara Pushkaryova
Я дякую, за те, Що ти прийшов, Колись давно В мою шалену долю, Я дякую за давню ту любов, І за полон водночас, І за волю! За неймовірний, дивний резонанс, В який ми так Потрапили зненацька, За те що ти Подарував нам шанс На день разом, Хоч на коротке щастя! І ще тобі Подякую за…
Перед зимою літо пригадала, Те літо, ще сімнадцятого року, Як без перерви докторську писала, То було щастя, та й була морока. Повільно літо мимо пролітало, Робота забирала час і сили, Але здавалось, що усе встигала, Бо не лише науку я любила. Буяло літо мирне і прекрасне, Я думала — все можу, Навіть більше! І що…
Щоб війна закінчилась скоріше, Ти простою молитвою вплинь, Помолись якомога щиріше, І скажи після того АМІНЬ! Хто зі зброєю, хто на роботі, Хто у місті, а хто у полях, Хто щоденно думками в скорботі, Хто з малими дітьми на руках… Всі ми хочемо тиші і миру, І дивитись без сліз вдалечінь, Чітко, ясно, не треба…
Ні, ми не жертви, Ми не на закланні, Хоч хтось хотів би Гнати у загін, Свої у нас думки і сподівання, В дитинстві ще підводились з колін. Брехнею нас вʼязати дехто хоче, Та все одно ти істину шукай, Красивими словами заморочать, А ти на те Уваги не звертай! Пірнать в трикутник Картмана — безглуздо, І…
Вона до нього прихилилась, Немолоді вони обоє, Один до одного тулились, Бо хто ще рани їх загоїть? Давно, давно вони кохали, Були і грози, і морози, А сонце їм щодня вставало, І дарувало чисті роси. Любов не втрачена донині, І ще тримаються на схилі, Ох як потрібно це людині, щоб поряд був хтось самий милий!…