Когда кого-то сильно зависть душит, То говорят, что жаба виновата, Как будто жабы всякой дряни служат, И подписали договор когда-то. Причём тут жабы, змеи или крысы, Они, как мы, живой природы дети, А если у кого-то злые мысли, То этот кто-то сам за них в ответе. Бывает так, что помутился разум, что захлестнули нас дурные…
Коли ти скажеш, все іде чудово, І без страхУ зануришся в потік Свого життя, такого непростого, Ти матимеш здобутки з року в рік. І рОки ти не будеш рахувати, Не буде мати сенсу цей процес, На це себе навіщо витрачати? Лиш в творчості твоїй існує сенс. Не будемо хворіти і старіти, Бо творчість наша -…
Нам было хорошо, мы не ценили, А стало плохо — стали сожалеть, А просто по течению мы плыли, Не думали, как ценно то, что есть! Вчера, возможно, нам рукоплескали, И было много всяческих утех. Что важное за это мы отдали? Какой попутно совершили грех? И жалобы звучат, Что все фигово, Что катится все в пропасть,…
Что бы придумать? Белая спаржа… Я поначалу задумалась даже, Но, лишь чуть чуть я подумала. И Быстро идеи внедрила свои. Спаржу на дно я в рядок положила, Сверху ее ветчиною покрыла, А на неё помидорные дольки, Сверху накрыла их сыром. Хоть сколько. Специй кладём, как обычно по вкусу. И получился ужин искусный. Спросите вы: ну…
Ти знайшовся випадково, Наче лісове джерельце, Почалась у нас розмова, І потрапила у серце… Я, як книгу, мимоволі, Почала тебе читати, Сторінки твоєї долі Почала перегортати! В ній вірші текли рікою І складались у поеми, Я сумую за тобою І поем нема без тебе…. А сторінку про кохання, Легко ми перегорнули, Її речення останнє, Ти…
Іде життя і ми йдемо, і вже навчилися літати, І мову рідну несемо по світу, рідну, наче мати. В країнах різних, між людей, Просило серце заспівати, Не те, що тьохкав соловей, А про зозулю, що то — мати… І люди чули, як бринить, Співає українське серце, Як мова солодко дзвенить, Свята і чиста, мов джерельце.…
Рідна для кожного мова, Спосіб людського єднання, Мова — це щира розмова, Наш інструмент спілкування. Мова у кожній країні Має і статус, і право, Мова дарує людині Волю, а захист — держава. Іноді прикро буває, Як користуючись Словом, Дехто гріхи прикриває, А звинувачують мову… Мова ні в чому не винна, Мова не знає кордонів, Мова…
Когда они уходят насовсем, Уходит с ними целая эпоха… Таких людей не заменить никем, И потому нам всем бывает плохо. Такие люди дали, что могли, И честно занимались делом, Для нас цветами яркими цвели, Спасибо им. Во многом преуспели. Им в бесконечность… Нам же дальше жить. Без них, как без опоры, оставаться. Но их мы…
Коли вони ідуть у засвітИ, То разом з ними йде туди ЕПОХА … Таких людей вже більше не знайти, То ж як без них? — питаємо у Бога. Вони дали багато, що змогли, Робили СПРАВУ чесно і з душею, Для нас садами пишними цвіли, Й тепер допомагають. За межею. Їм — у безмежність… Нам -…
Не спешите камень бросить, если вам не нравится, Да, не все мы в этом мире Бонды и красавицы. И в природе есть павлины, И простые курицы, Те и эти не повинны, Кто, как может крутится. Вряд ли все-таки нормально Осуждать прохожего На каких-то “идеальных” Чем-то непохожего. Так и в творчестве, в науке, И в любых…