Часом у щось треба вдивитись, щоб зрозуміти цінність. Су Лін Яо А восени нам спогади пливуть, Хоча вони нікуди й не дівались, Здавалось би тих днів не повернуть Але ми є, собою ми зостались. Лиш непомітно так спливає час, Ми розумнішаємо в різних колотнечах, Але ніщо не подолає нас, Бо зрозуміли ми якісь суттєві речі.…
Нещасний чоловік несумісний з щасливою жінкою. Дж. Ірвінг Так просто… Слова сплітаються у вірш, Так просто, Перед очима ти стоїш, Так просто, Ховаєш очі і мовчиш. Не виправдовуйся, Облиш! Вже дОста… Якщо не склалось — не біда, Так просто! Усе, буває, набрида Так просто, Тому іди своїм шляхом, І не стирчи в мені цвяхом, Вже…
Нічого не бійся… і ти все зможеш… /з пісні/ Тривога відлунала, Ох як же задовбала! Загрози не існує, — І вже ВОНА працює! В своєму інституті, У себе в кабінеті, Загрози вже забуті, До фені ті ракети. А є лише натхнення, Улюблена робота, І є благословення Та записи в блокноті… Tamara Pushkarova Tamara Pushkaryova
Якщо Ви йдете і Вас ніхто не кличе назад, значить Ви йдете у вірному напрямку! Дж. Керрі Була до тебе, буду й після тебе, І посміхатись, і дивитись в небо! Якщо ти підеш, Чесно! Не заплачу, Лиш посміхнусь, Скажу тобі: «Удачі!» Не прилипати, як листок у бані, Порада добра для чарівних пані, Себе завжди і…
Дорогі друзі вчителі, освітяни! Зі святом! Осінь, початок навчання… Чисті, нові сподівання, Осінню свято освіти, Вчаться дорослі і діти. Вчителю шана й повага, Кращий дарунок — увага, Для вчителів це звичайно, Добре про це памʼятаймо. Вчительське свято — розрада! З нами їх добрі поради, З нами тепло їх сердечне, Вчитель — живи безкінечно! Tamara Pushkarova…
Легко приходила, легко пішла, Трішечки серця з собою взяла, Легкий серпанок і осені флер, Осінь мені не забути тепер. Осінь поезій на згадку мені, Згадку, як плавали ми у човні, Теплі останні чарівні деньки, З листя опалого жовті вінки. Буси калини червоної там, Яблука стиглі приносила нам, Пледом кохання загорнуті вдвох, Подих кохання ділили надвох……
Поради собі За помилку себе прости, Відчуття вини відпусти, Метушню свою припини, В ній є теж відчуття вини, що кудись не встигаєш знов, І за те, що пішла любов, І біжиш навздогін кудись, А насправді летиш униз. Не спіши, не біжи, постій! Не звертай на оте «мерщій», Можна так пропустити все, Що у миті життя…
Золото осені, «золото» мовчання… Мовчання — феномен, ну як не зрозуміти, За ним так зручно нам Коли складний момент, Сховатись повсякчас, Як правду ніде діти, мовчання нам її надасть, як аргумент. Ти добре так мовчиш, Мовчиш так красномовно, Хоча в душі твоїй Вирує буревій, Тобі зручніше так, Неначе автономно, Хоч це яскравий знак Що ходиш…
Я люблю тебе, мила осінь, Зізнаюсь тобі щиро, щиро, І небес недосяжну просінь, І дощів проливних пунктири. Я люблю твій чарівний подих, Кольори золоті, червоні, І озер прохолодні води, На обличчі твої долоні. Ми гуляли, і ми кохали, Їли яблука соковиті, Романтичні пісні співали, І щасливі були щомиті. *** Тамара Пушкарева Tamara Pushkaryova
Ся сповільни, й життя Не буде так летіти, Увагу зупини на суті і красі, Вся метушня ота, що заважає жити, Не варта почуттів, Вони цінніші всі! Не рви себе, не край За щирість і прозорість, Бо все одно ніхто ще не збагнув глибин, То ж добре, що твоя жива, і плаче совість, Вона не дасть…