Ся сповільни,
й життя
Не буде так летіти,
Увагу зупини на суті і красі,
Вся метушня ота,
що заважає жити,
Не варта почуттів,
Вони цінніші всі!
Не рви себе, не край
За щирість і прозорість,
Бо все одно ніхто
ще не збагнув глибин,
То ж добре, що твоя
жива, і плаче совість,
Вона не дасть тобі
лишити все без змін.
Хотіти чистоти і чесного кохання —
це так природньо все,
це так потрібно нам!
Не поспішай, чекай
І здійсняться бажання,
І ти в своїй душі
Ще побудуєш Храм.
***
