Маленька відпустка. Великі події. Абгрейд. Завантаження сенсом і змістом, А вітер весняний надію навіє, І змінить будення емоцій намистом. Дні перші весни, мов птахи прилетіли, Майбутнє тепло вже у серці озвалось, Вони почуття поновили, змінили І погляд на все, що звичайним здавалось. В природі міняється все щохвилини, І паросток ніжний грунти пробиває, А кожна свідома…
Ми маленькі, але сильні і не боїмось. Ми пробиваємося до Сонця через все, як ті паростки! Снова проснулась в четыре с минутами. Ладно уж я, но коты почему? Снова грохочет. Подальше, как будто. Даже животные чуют войну. В чатах все время, и в сводках, и в блогах, В мыслях, молитвах, Насущных делах… Странно к войне…
Змовкла сирена. І пауза. Тиша. Небо спокійне. НадвОрі весна. Біля будинку подихати вийшла. Навіть не віриться. Зараз війна. Внутрішній спокій. І нерви сталеві. Віруси зникли, немов не було. Душі в людей і серця — променеві. Сонце весняне у душі зайшло. Світить у кожному серці і гріє Сонце підтримки Для кожного з нас. Друзі мої! Не…
Останній день зими. Зима скінчилась, і уже ростки весну стрічають, Сонцю тягнуть віти, Так розвиваються, і вчаться залюбки у світі жити українські діти. Минають грози, Хмари відійдуть, Виходить Сонце, Світ — дощем омитий, І буде мир, і зерна проростуть, Врожай зберуть Щасливі наші діти. Tamara Pushkaryova Вишгород , школа «Сузір’я» 28.02.2022 ***
Плохое проходит, Следы оставляя… Зачем приходило? Мы позже узнаем! Узнаем тревогу, Печаль, безысходность, Внезапно какую-то страшную новость. Но вместе с плохим мы узнаем о дружбе, О тех, кто на помощь придет, если нужно! Узнаем себя… все проявится быстро, Как только поймём, что угроза нависла. Пока хорошо — Мы бываем беспечны, Мы думаем: море проблем -…
МІСТО СУМИ — моя батьківщина, Парки, сквери, фонтани, сади… Тут живе моя мама, родина, Своїм серцем я прагну сюди. Місто Суми, дитинства колиска, В нім і юності мрії збулись, Горобини в червонім намисті І сьогодні ростуть, як колись. Хтось поїхав із міста шукати Долі кращої в інші краї, Хтось лишився його будувати, В Сумах здійснює…
Чому не їдеш, як інші люди? Хіба ти віриш, що краще буде? Не тільки вірю, а добре знаю! Бо Україну свою кохаю. Її люблю я не тільки в свято, Люблю в негоду, і небагату, Коли далеко, до неї лину, Люблю всім серцем я Україну. Пишу для неї книжки дитячі, Вірші пишу і пісні гарячі, Мене…
У ЛЮТОМУ сонце в Києві! Дуже яскраво, навіть хмуро! Сонце сміється разом зі мною, Принаймні від власних думок я хмурюся! Придумав версію всіх видів, І я сам в це вірив, Прогулянка в парку все виправить, І прикмети веселої весни… А весна вже не за горами, І летить до нас на крилах дзвонів, І струмує нас…
Я була з небесною блакиттю, З білосніжним маревом хмарин, Я стояла і раділа миті, Просто так, без будь яких причин… Знала я, — не зрадить синє небо, Дасть злетіти, хоч би у думках, Знає добре, Як мені це треба, Щоб тримати долю у руках. І які причини нам потрібні — Милуватись небом знов і знов?…
Ранок, Тиша, чай зелений, Сир, родзинки, курага, Сонце за вікном у мене, Мимо киця пробіга… Вихідний. Сніданок в ліжко, І не хочеться вставать, Не прочитані три книжки, Гарні всі. Яку обрать? Ранок. Тиша. Чай зелений, І до чого тут вірші ? Це гімнастика у мене, Фітнес мозку і душі. Tamara Pushkaryova 20.02.2022 ***