Перед зимою літо пригадала,
Те літо, ще сімнадцятого року,
Як без перерви докторську писала,
То було щастя,
та й була морока.
Повільно
літо мимо пролітало,
Робота забирала
час і сили,
Але здавалось,
що усе встигала,
Бо не лише
науку я любила.
Буяло літо
мирне і прекрасне,
Я думала — все
можу,
Навіть більше!
І що свою зловила
Пташку Щастя,
І що вона
мене вже не залишить.
А що ж тепер,
коли зима з війною?
І наче зовсім
виходу немає…
Але ж та пташка
і тепер зі мною,
Хоч восени
у вирій відлітає…
