***
Вона до нього прихилилась, Немолоді вони обоє, Один до одного тулились, Бо хто ще рани їх загоїть? Давно, давно вони кохали, Були і грози, і морози, А сонце їм щодня вставало, І дарувало чисті роси. Любов не втрачена донині, І ще тримаються на схилі, Ох як потрібно це людині, щоб поряд був хтось самий милий!…