Вона до нього прихилилась,
Немолоді вони обоє,
Один до одного тулились,
Бо хто ще рани їх загоїть?
Давно, давно вони кохали,
Були і грози, і морози,
А сонце їм щодня вставало,
І дарувало чисті роси.
Любов не втрачена донині,
І ще тримаються на схилі,
Ох як потрібно це людині,
щоб поряд був
хтось самий милий!
