Коли в думках: «А все іде чудово!» Ми без страхУ пірнаємо в потік Свого життя, такого непростого, Тоді здобутки будуть з року в рік. І нам роки не треба рахувати, Не буде мати сенсу цей процес, На це себе навіщо витрачати? Саме життя — і є насправді сенс. Припинемо хворіти і старіти, Бо творчість справді…
Чим осінній сум нам лікувати? Романтика і творчість — справжні ліки Від суму і осінньої хандри, Не відчуваєш ні проблем, ні віку, В тумані навіть бачиш кольори. Коли в душі тепло, любов у серці, Від твого сонця гріється весь світ, І доля неодмінно усміхнеться, І знов душа збирається в політ… *** Тамара Пушкарева Tamara Pushkaryova
Фантазії… Я загадала, буде мій, З казкових снів будинок мрій! І не шукала та знайшла, Коли у мандрах я була… Сховався в гОрах і лісах, Будинок, що манив у снах, Над ним високі небеса, А навкруги — така краса! Не за кордоном, на морях, А в Україні, у лісах… Там трав смарагдових покров, В хоромах…
«Бережіть себе! Заміни не буде» Хто сказав, що незамінних не буває? Помиляється, життя не розуміє… Кожен з нас — такий єдиний, унікальний! Бог вручну творив, і кожному радіє. Все відносно: і краса, і всі принади, Є своя краса у кожної людини, не для інших, а для себе ти розрада, І у розвитку ніхто тебе не…
Як добре, коли в дорогу Тебе проводжають друзі… Звичайно, це — допомога, А ще і сердець союзи! Це так, що ти наче вдома, Хоча вже чекає потяг, Для когось це просто норма, Для мене — маленький подвиг… У кожного справ багато, На друзів часУ немає, А я вважаю — багатий, Хто друзів хороших має! ***…
Комусь ця осінь — сумна пора, опале листя і темні хмари, Хтось розуміє: скінчилась гра, Мінятись треба. Вже незабаром… Прекрасна осінь! І що нам час? Це все відносно, і все спливає… Бо хто ж нам лікар? Ніхто, крім нас! Тож носа вище! Життя триває! *** Тамара Пушкарева Tamara Pushkaryova
Я візьму свою Осінь за руку, І піду з нею в парк погуляти, Там осінні послухати звуки, Таємниці свої розказати, Таємниці сердечні, глибокі, Їх вона не розкаже нікому, Друзі в неї — дуби одинокі, Ми ж із осінню добре знайомі! Цього року, ти пОдружка мила, жовтоока і жовтогаряча, Сонце в гості так чемно просила! Воно…
Коли ми справжні? Наодинці? Або коли серед людей? Чи на життєвій, на зупинці? Або коли фонтан ідей? З коханими, з батьками, з дІтьми? Серед природної краси? Коли прийшлось із себе вийти? У добрі, чи скрутні часи? Все справжнє — від самОго серця! Тоді в словах нема брехні, Всі люди — то твої люстерця, Чи до…
Мене робота радує, Працюю з задоволенням, І настрій мій не падає, Хоч маю усвідомлення, що все не так, як хочеться, І час тривог лишається, Не все, як треба, коїться, Війна не припиняється… Але не слід журитися, Ми сильні і ми зможемо! Собою залишаймося, Тоді і переможемо! *** Тамара Пушкарева Tamara Pushkaryova
