Високий ти, або малий за зростом, Худенький чи товстий, В якім краю живеш, Я ставлюся до тебе дуже просто: До мене добрий ти? — І я до тебе теж! Відвертий ти, Або сховав «каміння», Щоб кинути зненацька зі спини? Якщо людина має розуміння, Я зрозумію теж її завжди. Якого роду-племені людина, Не так важливо, як…
Ти знаєш, куди тобі треба? До справ? Чи туди, де кайфово? У кожного стежка до неба, Але це не так терміново! Ось знову зʼявилася стежка. Цікаво, куди і для чого? Не швидко піду, обережно, Бо це невідома дорога… О! Знаю, куди попрямую! Багато ж дається для цього! Тому все, що маю, — ціную, Є плани…
Мета — сьогодні вже реальність, Ще вчора мрією була, «У мрію вір!» — це не банальність, Надія й віра — два крила, Що нас несуть до мрій здійснЕнних, А дії — впасти не дають. За ланцюгами справ буденних, Мету і Мрію не забудь! За кроком крок, Бува, повільно, Але потроху ми йдемо. Я знаю, будемо…
Молю я ранком Чудотворця, Направ мене до добрих справ! А Сонце бачить у віконце, Хто з чого день новий почав… Хтось із обіймів, хтось із суму, Хтось швидко встав і вже біжить, А хтось весь ранок думав думу, Як далі буть, та як нам жить. Святий наш Отче, добре знаю, Творити можеш чудеса! Допоможи нам,…
Яке сьогодні свято? День простий! І ми живі, І як тут не радіти, Це свято? Ні. Це просто вихідний, На сонці — жарко, Але це ще літо! Тому простенький Тортик я спекла, І додала до нього Смак любові, Ще додала душевного тепла… І побажала: Будьте всі здорові! Тамара Пушкарева Tamara Pushkaryova ***
Чому мовчать, хто має говорити? Чому сидять, хто має силу йти? Чи на болоті зарясніють квіти? До чого рух, Коли нема мети? Чому б це чорне Називають білим, Хто має нЕсти Правду до людей? «Концепції» транслюють і «посили» лише чужі. Своїх нема ідей? Міцніше треба Взятися за руки, хто має силу істину нести, Вона важка,…
Подаруй нам паузу, Життя! Щоб без слів на лавочці посидіти, Не боятись бруду і сміття, А все чисте — без лупи розвидіти. Подаруй нам розуму, Господь! Щоби місце — лиш своє привабливе! І прошу, спокуси всі відводь, Хоч вони нас часто дуже зваблюють! Тамара Пушкарева Tamara Pushkaryova ***
Коли затихне канонада, Коли припиняться бої, І зникнуть в світі барикади, І заспівають соловʼї, Ми просто сядемо під небом, Високим, мирним, без ракет, лиш ми і небо — все що треба, Парад? — то лиш парад планет! І будем дякувати Богу, Що ми живі, А зло — мина, Що дав потрібну допомогу, І вже скінчилася…
Келих зеленого чаю, друзі, за вас підіймаю! Життя іде! І щастя в нас просте, Потроху це Наш розум осягає. У тих хай в роті Пірʼя проросте, Хто українцям жити заважає! Тримає зброю воїн у руках, За нас із орком Вправно він воює, А мати бачить Радість в дітлахах, Учитель вчить, А лікар нас лікує. Так…
Побачити Париж і… Жити далі! Поїхати, щоб знову повернутись… «Смілива!» — кажуть часто тут мені, Хіба ж я можу хоч на мить забути, Що рідний Київ досі у війні. Париж свої вирішує проблеми, Милується собою, як завжди, Контрасти, від шедеврів і до мемів, Немає тут лиш нашої біди… Бог дав тепер У цій красі побути,…
