Я хочу повідати казку Про щире і справжнє кохання, Без боротьби і поразок, Без суму, образ і зітхання. Там легко усім одИн з Одним, В цій казці тобі довіряють, Немає там дОкорів жодних, Там ніжно за руку тримають. Не все там в рожевому світлі, І труднощі різні бувають, Але там чудово, повірте! Бо просто там…
Дякую щиро, душею За подаровані крила, Ті, що несуть над землею, Ті, що дають мені силу! Дякую ще за натхнення, Змогу красу роздивитись, кожне хороше знамення, шанси з коханням зустрітись, Дякую навіть за сльози, Радісні та від печалі, Дяка за сонце і грози, І за стосунки невдалі. Все ж бо відносно у світі, Часто погане…
Вже день новий настав, Для когось — вже ніколи, У зоряних світах тепер вони живуть, Для їхніх душ десь там працює інша школа, І світить вже нова І бескінечна путь. Але життя іде, лише міняє форми, Міняє нас і суть, Міняє вигляд наш, Прийняти все є сенс! Це правильно, це норма, Не треба повсякчас Іти…
Бажаю чимось надихатись, хоч важко й сумно все кругом! Веселим ранком прокидатись, І на зарядочку бігом! І вдень знайти, чому радіти, Щоб вечір тихий, чарівний! Комусь дарують втіху діти, Хтось від кохання сам не свій… Бажаю всім, кого я знаю, Усім, хто є моїм житті, Кого сердечно я кохаю до власної мети дійти! *** Тамара…
Слово «гучно» тепер неприємне, І стоїть воно поряд з «тривога», Неприємне воно недаремно: Вибух! Гучно! Розбита дорога… Сад, будинок, дитячий майданчик, Кожне місце тепер в небезпеці, Сонце світить, і сонячний зайчик На стіні, А тривога — на серці. Я раніше любила, щоб гучно, І рок-музику слухала часто, А тепер слово гучно так влучно нам говорить…
Я душу свою Попросила поспати. Вона так втомилась Весь час працювати, Молити, творити, кохати, прощати, По краплі частину себе віддавати. Душа, відпочинь, Хоч хвилинку, Будь ласка, А поки ти спиш Розповім тобі казку, Що щире і справжнє Кохання буває, Про те, що ніхто на землі не страждає. В тій казці живуть тільки добрії люди, Ніякого…
А давайте себе любити, Взагалі це не так-то просто, І себе за добро хвалити, Без постійних вагань і спросу. Хто ще так зрозуміти зможе, Як ти сам себе відчуваєш? Хто ще так тобі допоможе, Як собі ти допомагаєш? Не довіриш чужій людині Справу досить відповідальну, Щоб любити себе віднині, Це під силу тобі, реально! ***…
