Не бути, де нас не люблять,
Не бути, де все зівʼяне,
Не треба там бути, люди!
Бо що там із нами стане?
Що ж там нас тримає міцно
Із тими, з ким нам погано?
Чому так на серце тиснуть,
Тенетів цупких омани?
А я навкруги дивлюся,-
Там сонце і чисте небо,
Звільнитися не боюся,
Тенету зриваю з себе.
О! Як же на волі гарно
І скільки любові в світі!
А все, що було — не марно,
Без того б
не зрозуміти…
***
