Слово «гучно» тепер неприємне, І стоїть воно поряд з «тривога», Неприємне воно недаремно: Вибух! Гучно! Розбита дорога… Сад, будинок, дитячий майданчик, Кожне місце тепер в небезпеці, Сонце світить, і сонячний зайчик На стіні, А тривога — на серці. Я раніше любила, щоб гучно, І рок-музику слухала часто, А тепер слово гучно так влучно нам говорить…
Я душу свою Попросила поспати. Вона так втомилась Весь час працювати, Молити, творити, кохати, прощати, По краплі частину себе віддавати. Душа, відпочинь, Хоч хвилинку, Будь ласка, А поки ти спиш Розповім тобі казку, Що щире і справжнє Кохання буває, Про те, що ніхто на землі не страждає. В тій казці живуть тільки добрії люди, Ніякого…
А давайте себе любити, Взагалі це не так-то просто, І себе за добро хвалити, Без постійних вагань і спросу. Хто ще так зрозуміти зможе, Як ти сам себе відчуваєш? Хто ще так тобі допоможе, Як собі ти допомагаєш? Не довіриш чужій людині Справу досить відповідальну, Щоб любити себе віднині, Це під силу тобі, реально! ***…
Цікаво, як то ловлять щуку? Чи я забула, чи не знала? Подяка хлопцям за науку! Я щуку, правда, … не спіймала. Живи і вчися, скільки можеш, Коли б і де не опинився, Собі вже точно допоможеш, Щоб мозок вкрай не облінився. *** Тамара Пушкарева Tamara Pushkaryova
Вони тендітні і прості, Та лиш уважно придивитись — Такі малі, на самоті, A все ж вдалося їм пробитись, І прорости, і розквісти, ДовЕсти — в них є власна воля! Пробитись крізь землі пласти, Побудувати власну долю, Підняти ніжні пелюстки До сонця! Бурі не боятись! І не хилитись. Навпаки! В обличчя хмарам посміятись. *** Тамара…
Моє любе, любе, любе Закарпаття! Дякую Боже, щиро прещиро, За Україну, Дай же нам миру, Дай допомоги зло подолати, Сил і терпіння винести втрати, Міці і мужності Добрими бути, І Україну ніде не забути! *** Тамара Пушкарева Tamara Pushkaryova
Аеродром — гарне місце для змін! Не бійтесь міняти життя, Не бійтесь самотніми бути, Чомусь вже нема вороття, А щось ще можливо здобути. Бо ж навіть болото живе, І там навіть зміни бувають, Де-інде там щось пропливе, Рослини якісь розквітають… А що вже казати про нас! Ми ж люди! Дано нам немало! На жаль наш…
Літній танець білих квітів, Що росою ранком вмиті, Кожна квітка надихає І нічого не чекає. Просто радує красою, Умивається росою, Не сумує, не благає, І життя своє приймає. Нам у квітів би повчитись, Просто жити, не журитись, Все сприймати, як дається, Поки серце в грудях бʼється. День новий — окрема тема, Він прожитий недаремно, Щось…
Загадка-вечір вже кидає тіні, Тіні приховують дещо від нас… Що ми зробили? У чому ми винні? Це зрозуміти потрібно. Вже час. Де ми і що ми? Коли загубились? В завтра, сьогодні? Чи в давні часи? Ми полетіли, чи ми провалились? Боже, до світла ти нас донеси! *** Тамара Пушкарева Tamara Pushkaryova
Новий день. Нові можливості. У нас завжди є власний вибір, Куди іти, куди рости, Який чомусь надати вимір, Яку ідею донести. Нести любов чи ворожнечу, Сваритись чи миритись нам? А чистоту обрать чи нечисть? — для себе кожен знає сам. Це непросте завжди заняття — Зробити вибір власний, свій, Одні розпалюють багаття, А інші -…