Літній танець білих квітів,
Що росою ранком вмиті,
Кожна квітка надихає
І нічого не чекає.
Просто радує красою,
Умивається росою,
Не сумує, не благає,
І життя своє приймає.
Нам у квітів би повчитись,
Просто жити, не журитись,
Все сприймати, як дається,
Поки серце в грудях бʼється.
День новий — окрема тема,
Він прожитий недаремно,
Щось хороше — в кожній миті,
Ми ж незламні,
хоч і биті.
***
