Вони тендітні і прості,
Та лиш уважно придивитись —
Такі малі, на самоті,
A все ж вдалося їм пробитись,
І прорости, і розквісти,
ДовЕсти — в них є власна воля!
Пробитись крізь землі пласти,
Побудувати власну долю,
Підняти ніжні пелюстки
До сонця!
Бурі не боятись!
І не хилитись. Навпаки!
В обличчя хмарам посміятись.
***
