Иду своим путем Не замечая ни ветров, ни дождя И понимаю: мне совсем не надо слов Не обернусь, Вдаль уходя… Впереди только свет. Я не боюсь открыть навстречу глаза И мне не важно, сколько пролетело лет Буду идти… Будет гроза… Прикоснуться к тебе, И посмотреть в твои Родные глаза И мне не важно сколько Пролетело…
ОТДАВАТЬ Не последнее отдаю, Не лишнее, Если нужно, я отдаю, Отдаю по воле Всевышнего, Миру долю свою дарю. В помощь ближнему, Кто нуждается, Если душу раскрыть в добре, Твой «сосуд» тогда обновляется, И вернётся добро тебе. Отдаю, друзья, на развитие, Я на творчество отдаю, На свои и чужие открытия, Отдаю на свою семью. И на…
Наші діти, наші мрії чисті, Наша радість, світло і любов, Хай завжди їх очі променисті, Сяють нам зірками знов і знов! Наші дочки і синочки рідні, — у майбутнє ви мандрівники, Ми, якби могли, то принагідно З вами мандрували б залюбки. Абсолютне почуття любові До дітей… І щоб там не було, Це не тільки вічний…
Железной прочною оградой Себе закрою путь назад. Шагнуть вперёд мне очень надо, Но мысли в прошлое летят… Летят, зовут чтоб я вернулась, Там что-то держит, кто-то ждёт, Остановилась, оглянулась, Ах, время быстро как идёт! И я иду! Я выбираю Мечты и цели вновь и вновь, А каждый шаг мой направляют Надежда, Вера и Любовь. ***
Человек увидел Человека, Так, как будто виделись впервые, В юности, на школьной дискотеке, Были вместе, но Совсем другие. А сейчас, в ту самую минуту, Не в двадцатом, в двадцать первом веке, Это было равносильно чуду! Человек увидел Человека… Он не забывал ее с той самой, С той далекой школьной дискотеки, И все годы. Вот до…
Я собі сказала: Всьо, іду до зали! Ой животик, підтягнись! Бо свята в тобі засіли, і від зайвого звільнись, Бо любить не буде милий! Спинку вирівнять вже час, Буде як у королеви, Рух у кожного із нас Заспокоїть швидко нерви! Шийка, плечі, і лице,- Теж тренуються поволі, Тіло дякує за це Я струнка, як та…
Ніч одна…, а вона як вічність, Нам відкрила такі глибини! Лиш Любов, — це її Величність З нас робила свої світлини. Їх у пам‘яті друкувала Щоб навіки ми пам‘ятали, — Що на небі душа бувала! Що у Всесвіті ми літали! ***
Нам прилітає інфо звідусіль: Про перемоги, про щастя і біль, Я лиш записую, не збережу, Віршик складу і його покажу. Пишеш про себе? — запитує хтось, Ні, не буквально, так тільки здалось. Просто емпатія, відклик душі, Часто штовхає складати вірші. Віршик про мене? По-різному є, Все, що зачепить серце моє, Думка чи висновок, Радість чи…
Про тебе думка, а ти далеко, Про тебе думка, коли ти поряд, Коли ти поряд — і взимку спека! Про тебе самий найкращий спогад… Про тебе вранці розкаже кава, А вечорами сторінка книжки Твій кожен дотик такий ласкавий, Як ніжна шерстка моєї кішки. Про тебе вітер мені шепоче, Про тебе мрії далеко линуть, Без тебе…
Принимайте нас такими, Полноватыми, худыми, И с изюминкой и без, Убеждениям вразрез Тот, кто создал нас, трудился, Чтобы каждый пригодился, В череде полезных дел, Понял все и все успел. ***