***
ДУША, як метелик, на світло летить, А як підлітає, радіє, тремтить! Без ліку емоцій, барвистих чуттів, Хто ж душу живу надихнути хотів? Палає, мов свічка: початок чи край? Гадає: неначе потрапила в рай? Та довга дорога до раю веде, Чи кожна душа ту дорогу знайдЕ? Я знаю, любов’ю зростає душа, Дістатися обрію не поспіша, Тримаю…










