***
Твої квіти, мов зачаровані, Бо не в’януть вони, не в‘януть! Ми коханням своïм схвильовані, В його променях майже танемо. Квіти довго стоять, як правило, Лиш коли від душі принесені, Їх принести мені направили Почуття і душі піднесення! Я дивлюся на них, торкаюся, Відчуваю цей подих ніжності, І я все ж таки сподіваюся На реальне у…










