Золото осені, «золото» мовчання… Мовчання — феномен, ну як не зрозуміти, За ним так зручно нам Коли складний момент, Сховатись повсякчас, Як правду ніде діти, мовчання нам її надасть, як аргумент. Ти добре так мовчиш, Мовчиш так красномовно, Хоча в душі твоїй Вирує буревій, Тобі зручніше так, Неначе автономно, Хоч це яскравий знак Що ходиш…
Я люблю тебе, мила осінь, Зізнаюсь тобі щиро, щиро, І небес недосяжну просінь, І дощів проливних пунктири. Я люблю твій чарівний подих, Кольори золоті, червоні, І озер прохолодні води, На обличчі твої долоні. Ми гуляли, і ми кохали, Їли яблука соковиті, Романтичні пісні співали, І щасливі були щомиті. *** Тамара Пушкарева Tamara Pushkaryova
Ся сповільни, й життя Не буде так летіти, Увагу зупини на суті і красі, Вся метушня ота, що заважає жити, Не варта почуттів, Вони цінніші всі! Не рви себе, не край За щирість і прозорість, Бо все одно ніхто ще не збагнув глибин, То ж добре, що твоя жива, і плаче совість, Вона не дасть…
Я хочу повідати казку Про щире і справжнє кохання, Без боротьби і поразок, Без суму, образ і зітхання. Там легко усім одИн з Одним, В цій казці тобі довіряють, Немає там дОкорів жодних, Там ніжно за руку тримають. Не все там в рожевому світлі, І труднощі різні бувають, Але там чудово, повірте! Бо просто там…
Дякую щиро, душею За подаровані крила, Ті, що несуть над землею, Ті, що дають мені силу! Дякую ще за натхнення, Змогу красу роздивитись, кожне хороше знамення, шанси з коханням зустрітись, Дякую навіть за сльози, Радісні та від печалі, Дяка за сонце і грози, І за стосунки невдалі. Все ж бо відносно у світі, Часто погане…
Прошу, душа моя, не варто, Себе думками їсти знов, Тобі щаслива зроду карта, На творчість, благо і любов! Прости себе, Подякуй роду, Хоча б за те, що ти живеш, Пий правду, наче чисту воду, Повір, життя не має меж! *** Тамара Пушкарева Tamara Pushkaryova
Вже день новий настав, Для когось — вже ніколи, У зоряних світах тепер вони живуть, Для їхніх душ десь там працює інша школа, І світить вже нова І бескінечна путь. Але життя іде, лише міняє форми, Міняє нас і суть, Міняє вигляд наш, Прийняти все є сенс! Це правильно, це норма, Не треба повсякчас Іти…
Бажаю здоровʼя міцного, Неба чистого мирного, Захисту й сили від Бога, Ангела вічно вірного! Радуйся сонечку ранньому, Дітям з онуками світлими, Своєму шляху безкрайньому, З людьми на шляху привітними! *** Тамара Пушкарева Tamara Pushkaryova
Бажаю чимось надихатись, хоч важко й сумно все кругом! Веселим ранком прокидатись, І на зарядочку бігом! І вдень знайти, чому радіти, Щоб вечір тихий, чарівний! Комусь дарують втіху діти, Хтось від кохання сам не свій… Бажаю всім, кого я знаю, Усім, хто є моїм житті, Кого сердечно я кохаю до власної мети дійти! *** Тамара…