***
Вона хоче завжди по-своєму, Вона знає сама, як треба, Вона стільки всього накоїла, Але слухала тільки небо. Вона вірить в своє призначення, Не для неї — впадать у відчай, Все, що радує — має значення, Ще й глибокий народний звичай. Вона молиться і надіється, Хоч бувають очі вологими, Все у неї як треба діється, Бо…
