Колись же нам стане легше,
Колись нас полюбить тиша,
Всміхнемось ми,
наче вперше,
І світла вже буде більше!
Хтось серцем зрадіє щиро,
А хтось від душі заплаче,
Невже дочекались миру?
Кому ж нам за це віддячить?
Нам воїни скажуть правду,
Бо знають її найкраще,
Про тих, хто своїх не зрадив,
Хоча їм було найважче…
А хтось між лелек кружляє,
Бо Небо його забрало,
І янголом там літає,
Щоб діти без сліз зростали.
***
