В зимові холоди хай гріє душу мрія: все втрачене повернеться колись!
Йдіть ДО людей,
які є вітрилами,
Йдіть ВІД людей,
які є якорями,
Якими б вони не здавались милими,
Лишайте далеко їх за морями.
Так! Ланцюги
не дають звільнитися,
Є ж десь ключі,
Які їх відмикають,
Досить в закриті двері битися,
З неволі подалі раби тікають!
Бог дарував нам свободу вибору,
Дав і ключі
Від дверей доленосних.
Не приховав навіть плану мирного,
В кишенях жорстоких вітрів морозних.
Треба лише якорів позбутися,
Бо руху нема,
колихають «піснЯми»,
Дайте вітрила,
гріхи спокутувать,
Доволі! Насиділись вже з якорями!
***
