Як бути з тими,
хто міркує,
Хто знати правду поспіша,
Не вірить всьому,
що почує,
Бо знає краще
Їх душа.
Вони, як свідки,
Цінні дуже,
Вони — основа на землі,
Нам берегти їх треба, друже,
Вони — як світло уві млі.
Себе не можуть захистити,
Бо сили — в творчості у них,
Вони такі — як справжні діти,
Все щиро:
біль, і сум, і сміх…
Тож бережімо серцем чистих, —
По них звіряємо путі.
В очах їх світлих, променистих,
Дороговказ, куди іти!

***

Добавить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован. Обязательные для заполнения поля помечены *

Отправить