Слово «гучно» тепер неприємне, І стоїть воно поряд з «тривога», Неприємне воно недаремно: Вибух! Гучно! Розбита дорога… Сад, будинок, дитячий майданчик, Кожне місце тепер в небезпеці, Сонце світить, і сонячний зайчик На стіні, А тривога — на серці. Я раніше любила, щоб гучно, І рок-музику слухала часто, А тепер слово гучно так влучно нам говорить…
Я душу свою Попросила поспати. Вона так втомилась Весь час працювати, Молити, творити, кохати, прощати, По краплі частину себе віддавати. Душа, відпочинь, Хоч хвилинку, Будь ласка, А поки ти спиш Розповім тобі казку, Що щире і справжнє Кохання буває, Про те, що ніхто на землі не страждає. В тій казці живуть тільки добрії люди, Ніякого…
А давайте себе любити, Взагалі це не так-то просто, І себе за добро хвалити, Без постійних вагань і спросу. Хто ще так зрозуміти зможе, Як ти сам себе відчуваєш? Хто ще так тобі допоможе, Як собі ти допомагаєш? Не довіриш чужій людині Справу досить відповідальну, Щоб любити себе віднині, Це під силу тобі, реально! ***…
Цікаво, як то ловлять щуку? Чи я забула, чи не знала? Подяка хлопцям за науку! Я щуку, правда, … не спіймала. Живи і вчися, скільки можеш, Коли б і де не опинився, Собі вже точно допоможеш, Щоб мозок вкрай не облінився. *** Тамара Пушкарева Tamara Pushkaryova
Вони тендітні і прості, Та лиш уважно придивитись — Такі малі, на самоті, A все ж вдалося їм пробитись, І прорости, і розквісти, ДовЕсти — в них є власна воля! Пробитись крізь землі пласти, Побудувати власну долю, Підняти ніжні пелюстки До сонця! Бурі не боятись! І не хилитись. Навпаки! В обличчя хмарам посміятись. *** Тамара…
Моє любе, любе, любе Закарпаття! Дякую Боже, щиро прещиро, За Україну, Дай же нам миру, Дай допомоги зло подолати, Сил і терпіння винести втрати, Міці і мужності Добрими бути, І Україну ніде не забути! *** Тамара Пушкарева Tamara Pushkaryova
Аеродром — гарне місце для змін! Не бійтесь міняти життя, Не бійтесь самотніми бути, Чомусь вже нема вороття, А щось ще можливо здобути. Бо ж навіть болото живе, І там навіть зміни бувають, Де-інде там щось пропливе, Рослини якісь розквітають… А що вже казати про нас! Ми ж люди! Дано нам немало! На жаль наш…