А у Києві дощить, Сумувати ні до чого, Нам усім — своє робить, І чекати Перемогу! Дощ у Києві і сніг, Все змішалося у світі, Краплі падають до ніг, Але нам — своє робити. Світла мало, холоди, Важкувато, та нічого! Ми сильніші від біди, Живемо! Спасибі Богу! Тамара Пушкарева Tamara Pushkaryova 21.11.2022 ***
День новий починався знов, День засніжений, день зимовий, І погрітись зайшла любов, Почалася у нас розмова… Синій вечір, зима і сніг, А між нами тепло лилося, Ти у серці мене беріг, І бажання моє збулося. Так завіяло, замело, Сніг все падав до ніг, і падав, А кохання у нас цвіло , Наче літом під зорепадом,…
Така собі чорненька, І очі зеленЕнькі, А сумно — зовсім трішки, Бо не живуть тут мишки, І котика немає, На волі десь гуляє… Зате я знаю більше, За котика і мишок, — Хазяйка наукова, І кожен день — промови, Про всесвіт і освіту, І як навчати дІток, Про розвиток і змісти, А я так хочу…
Зима і осінь: біле й золоте, Але душа наповнена весною! Як хочеться відкинути пусте, І просто бути у ладу з собою… В ладу зі світом, з непростим буттям, Що так гойдає, — Мало не здається! Минулого не буде вороття, Та ще не раз нам доля посміхнеться! Тамара Пушкарева Tamara Pushkaryova 16.11.2022 ***
На двОрі осінь тихо тужить, Чекає зиму, що закружить, Хтось оглядається назад, Жалкує, що рокИ летять: «Була і молодість, і сили, А ми робили, що хотіли, І там були пісні і квіти, Тоді було нам краще жити…» Хіба життя вже пролетіло? Є мрії, є любов і сили! Чи в осені нема краси? А радість є…
Выпьем с тобой ароматного кофе, Сладостей чуть, и побольше любви, Мысли прогоним О катастрофе, Скажем друг другу: Ты только живи…! Осень сейчас Даже чуточку лучше, Даже теплее, Чем в прошлом году, Страхами больше себя ты не мучай, Вместе отмолим Любую беду. Осень. Бывают и тучи, и ветер, Дождь и туман, И пришли холода… Кажется все…
Вкладає мене спати Темніє рано, що чекати? Нема ні світла, ні тепла, То краще вже лягати спати, Відпочивати вже пора. Ми просто віримо в хороше, А ще — ми віримо в любов, Вона нам точно допоможе, Тамара Пушкарева Tamara Pushkaryova 06.11.2022 ***
Наші діти, наші мрії чисті, Наша радість, світло і любов, Хай завжди їх очі променисті, Сяють нам зірками знов і знов. Наші дочки і синочки рідні, — у майбутнє ви мандрівники, Ми, якби могли, то принагідно З вами мандрували б залюбки. Абсолютне почуття любові До дітей… І щоб там не було, Це не тільки вічний…
Минають дні, минають ночі, Наш сад сьогодні не цвіте, Він просто відпочити хоче, Скидає листя золоте. Ні, ні, це зовсім ще не крапка, А осінь — не кінець життя, Не сльози, просто з неба крапля, Природа хоче забуття. Але в житті, як у природі, Все верне на «круги своя», Весна наш любий сад відродить, Любов…
Цілую здалеку і ніжно, І не тому, що дивовижний, А просто хочу цілувати, Тепло осіннє дарувати… Цілую крізь дощі і хмари, Сама приїду незабаром, Нічого, що тепер далеко… Ти дочекайся, мій лелеко! Тепер розлук багато стало, Війна багато що зламала, Лише любов не піддається, Зі злом вона віками б‘ється! Тамара Пушкарева Tamara Pushkaryova 24.10.2022 ***