ЧЕКАЛИ ДОВГО на весну, Вона настала разом з літом, І гріє сонце ніжні віти, жене останні краплі сну… А рідна лагідна рука, Вже пестить руку, ту, що поряд, Ту, що тендітна і тонка… Без слів вона про все говОрить. І буде день, і справ потік, Мережі, люди і машини… В моїх думках ніхто не зміг…
ДО ЗАВТРА, спи любовь моя и нежность, На улицах мерцают фонари, И нашей новой встречи неизбежность, Придёт с лучами утренней зари. До завтра, буду верить, засыпая, Что утром чистым голосом своим, Ты скажешь: я люблю тебя, родная, И вместе в Новый день мы улетим. До завтра, эта ночь пусть рассыпает, Свой звёздный бисер, светит нам…