И все прошло. И так легко… И страсти больше не бушуют, Мы друг от друга далеко… Но память мне тебя рисует. Меняет время за окном Картины дней, а я все дальше, Там ты один, мы не вдвоем… И в этих днях ни капли фальши. Лишь в небе пара облаков Напоминает мне о прошлом, И манит…
А просто я тебя люблю. Я просто знаю эту правду. Событий я не тороплю, Не верю в слухи и преграды. А просто я тебя люблю. Внезапно и необъяснимо. Мир сквозь окно. Ещё не сплю, Машины пролетают мимо… Я здесь, ты там. Себя ловлю На мысли: ты со мной, ты рядом, А просто я тебя люблю,…
Каждое утро чай с имбирем, Новости, завтрак и новые планы, Что-то хорошее будет нежданно, Знак замечаем, с собою берём. Если от пола глаза поднимать, Много хорошего можно увидеть, Душу хандрою свою не обидеть, Ведь хорошо так свой день начинать? ***
Як солоденько спиться під дощик! Цапатись навіть ліньки, Краще ніколи «не бити горщики», Всі би так в нашій єдиній… Я не про «спати», про «мирно жити», Мирно робити справи, Жити на повну і не тужити, Кожного дня — цікаво! ***
Імбир, полуниця і м‘ята, Цей чай мені добре смакує, Чай-пауза. Справ ще багато, І мозок невпинно працює. Цікавих програм загрузила, У власний комп‘ютер… Доволі! Здається невидима сила, Звіряє по них наші долі. Чи чай той якийсь незвичайний? Чи так про життя фантазую? Сама над собою звичайно Я іноді трішки глузую… ***
В наших киевских двориках, В каменных джунглях, Самых лучших цветов Зацвели островки, Как волшебный подарок! (успела подумать) От заботливой, милой и доброй руки… ***
Легенько торкнулась вій, Щоб сяяли щастям очі, Проникливий погляд твій, Щось ніжне сказати хоче. Я знаю, там цілій світ, Той світ, де тепер ми двоє, А наші серця в політ Здіймає літак любові… Кохання у нас цвіте, Живити його не треба, Ти любиш мене за те, Що просто я є у тебе… Далеко чи поряд…
Жінка красу плекає, Не опускає рук, Ніщо так не прикрашає, Як поряд красень онук! Діти — це наша вічність, Діти — життя ростки, В них наших мрій величність, Їх втілюєм залюбки. У них є свої дороги, І в кожного з нас свої, Лиш просимо ми у Бога: Хай будуть завжди Людьми. ***
ОПИРАЯСЬ «лапой» на науку, Не боюсь я жизненных преград, И всегда легко борюсь со скукой, Формируя философский взгляд.. Пятой точкой высидела много: Докторскую (нет, не колбасу), Монографий ряд научных, строгих, Засыпая во втором часу… Медитировала, думала, мечтала, Бегала по парку я трусцой, И слова без правил рифмовала, В промежутках жизни холостой. В личной жизни Было…
Нам кожен день дарує добрий знак, Щось світле, радісне, красиве, Іду по вулиці, там далі — парк, І тут переді мною справжнє диво! Таке гарненьке міні-деревце, Квіт соковитий, наче поцілунок, І так чогось подумалось про це: Такий момент -хіба не подарунок? ***