Час спливає невпинно, немов потік,
Обійняти мене досі він не зміг,
Та тягнувся до мене крізь мережУ,
Я наважусь. Я правду йому скажу…
Боже, скільки пробув він на самоті,
Зустрічав. Зустрічався. Та все не ті,
Лиш одну він побачив і зрозумів:
Лиш таку, лиш таку
Він зАвжди хотів!
Наша карма спіткала нас крізь віки,
Де не можна,
безкарно, його думки,
Їх мов коней притримує
Знов і знов,
Та жене їх до мене
Його любов.
Ти і я…
Раптово так зустрілись,
Ти і я…
В мережах загубились,
Ти і я…
Ми часто віртуальні,
А почуття —
Вони уже реальні!
12.10.2021

***

Добавить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован. Обязательные для заполнения поля помечены *

Отправить