Як мінлива ріка, то швидка, то повільна,
То бурхлива, розпилює бризок росу,
Вона різна: буває залежна і вільна,
Жінка має свою неповторну красу.
Як ріка, може бути холодна і чиста,
Свою правду нести, мов бурхливий потік,
А буває ласкава, й така промениста,
З нею мов у нірвані її чоловік.
Як її не любити? І треба приймати,
Як ту річку у барвах її берегів,
Але напрям потоку не думай міняти,
Бо посуха настане у серці твоїм.
Той, єдиний, відкриє обличчя прекрасне,
Що у жінки буває мінливим таким,
Хто уважно дивитися буде і часто,
В її очі проникливим
серцем своїм.
***
