ЧЕКАЛИ ДОВГО на весну,
Вона настала разом з літом,
І гріє сонце ніжні віти,
жене останні краплі сну…
А рідна лагідна рука,
Вже пестить руку, ту, що поряд,
Ту, що тендітна і тонка…
Без слів вона про все говОрить.
І буде день, і справ потік,
Мережі, люди і машини…
В моїх думках ніхто не зміг
Змінити вранішню картину:
Де рідна лагідна рука
У променях зі мною грає,
А кожен дотик обпіка,
І усмішкою губи сяють 
***
