Коли вони
ідуть у засвітИ,
То разом з ними
йде туди ЕПОХА …
Таких людей вже більше не знайти,
То ж як без них?
— питаємо у Бога.
Вони дали багато,
що змогли,
Робили СПРАВУ
чесно і з душею,
Для нас садами пишними цвіли,
Й тепер допомагають.
За межею.
Їм — у безмежність…
Нам — ще далі жить.
Без них, як без опори, залишатись,
Але була
Благословення мить,
І час, коли
могли у них навчатись.
***
