Коли ми справжні?
Наодинці?
Або коли серед людей?
Чи на життєвій,
на зупинці?
Або коли фонтан ідей?
З коханими, з батьками,
з дІтьми?
Серед природної краси?
Коли прийшлось із себе вийти?
У добрі, чи скрутні часи?
Все справжнє —
від самОго серця!
Тоді в словах нема брехні,
Всі люди —
то твої люстерця,
Чи до вподоби це…
чи ні…
***
