Буває, що влучають стріли,
Недоброзичливців і злих.
Та ти ж і сильна, і смілива,
І не зважай-бо вже
на них!
Чиїсь образи не спокутуй,
Чиїсь гріхи не забирай,
На рани трішечки подмухай,
І побудуй свій власний рай.
Допомагай, коли попросять,
Не лізь з порадами
до всіх,
А тих, що «мозок нам виносять»,
Не проклинай, —
То справді — гріх.
У тебе є і шлях щасливий,
І погляд свій на стан речей,
Зміни на сонячне проміння
Безсоння місячних ночей.
***
